<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><!-- generator="wordpress.com" -->
<rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	>

<channel>
	<title>best-client &amp;laquo; WordPress.com Tag Feed</title>
	<link>http://wordpress.com/tag/best-client/</link>
	<description>Feed of posts on WordPress.com tagged "best-client"</description>
	<pubDate>Wed, 27 Aug 2008 23:45:28 +0000</pubDate>

	<generator>http://wordpress.com/tags/</generator>
	<language>en</language>

<item>
<title><![CDATA[cмс-перестрілка]]></title>
<link>http://shybloom.wordpress.com/?p=77</link>
<pubDate>Fri, 09 May 2008 11:14:42 +0000</pubDate>
<dc:creator>shybloom</dc:creator>
<guid>http://shybloom.wordpress.com/?p=77</guid>
<description><![CDATA[мого останнього клієнта я просто обожнюю. присила смс: ]]></description>
<content:encoded><![CDATA[<p>мого останнього клієнта я просто обожнюю. присила смс: дякую за чудову прогулянку, не бажаєте повторення під дощем без парасольки? може, в них у Данії це така фішка - гуляти під дощем? пишу йому: Крістіан, я боюся, що розтану на першій хвилині :) заспокоює: я вас загорну в куртку та зігріватиму власним диханням ))) це загравання? чи просто йому робити нема чого? сидить там, бідний, у порожній квартирі й нудиться. мо, дійсно піти погуляти? і не втикати у розмови з менеджером, від яких вже голова пухне. нє, таки дочекаюся, коли розвидниться, бо я люблю дощ, коли я під дахом у теплі, а не коли, мов мокра курка, стою на вулиці й цокочу зубами.</p>
]]></content:encoded>
</item>
<item>
<title><![CDATA[найкращий клієнт]]></title>
<link>http://shybloom.wordpress.com/?p=76</link>
<pubDate>Fri, 09 May 2008 05:49:48 +0000</pubDate>
<dc:creator>shybloom</dc:creator>
<guid>http://shybloom.wordpress.com/?p=76</guid>
<description><![CDATA[вчора зустрічала такого суперового клієнта, що мама мі]]></description>
<content:encoded><![CDATA[<p>вчора зустрічала такого суперового клієнта, що мама міа.</p>
<p>перш за все, це був перший клієнт за весь час, який приїхав раніше (!) обіцяного. ага, і таке буває. написав мені смс десь о шостій вечора, що о восьмій буде в Полтаві. ну то й добре, не тре буде по ночі вештатися стрьомним районом. о восьмій подзвонив і сказав, що чекає на мене біля автовокзалу. вах! сам знайшов, не питав по сто разів, як туди проїхати, хоча вокзал за дві хвилини їзди машиною від траси, але чогось мої клієнти його знайти не можуть ніколи. ок, кажу, що буду там за двадцять хвилин. приїжджаю: стоїть самотня машинка (Пежо, здається). клієнт махає мені руцею, мовляв, привіт, це я. виходить з машини, тисне руку. ну жентельмен і все. сідаю, показую, як їхати на квартиру. триндимо про усіляке. дядько просто супер. з ним реально з перших хвилин відчуваєш себе так, ніби знаєш його все життя. я люблю так відчувати людей. приїжджаємо. заселяю. просить мене показати, де найближчий інтернет-клуб. кажу, що за 10 хв. підіймуся до нього, бо тре поговорити з хазяїном квартири.</p>
<p>повернулася до нього. домовляємося, що зара піду покажу йому клуб. а сама думаю: ой блін, якби ж ще трохи з ним потусувати, бо таки цікавий дядько. ок, веду його до клубу, і десь на півдорозі ми вже триндимо про все на світі і якось так само собою зрозуміло, що на показі клубу наше вештання не закінчиться. бо нам обом легко й цікаво спілкуватися. коротше, доблукали ми з ним до першої ночі :) нічого так, але прогулянка була класна. поводила його по усіляких місцях цікавих, хоч і темно було, але вдалося показати купу всього гарного. від панорами нашого Хрестовоздвиженьского монастиря він прийшов у такий захват, що той народ, який на альтанці був, дивився на нього трохи здивовано. потім ми з ним гуляли темним парком Перемога, тіки дійшли парку, як там погасли ліхтарі. але всі ці красівості - це півділа. головне, що ми з ним наговорилися так, що ой-ой, говорили про все на світі, й все одно було цікаво. а потім я чинненько викликала таксі та поїхала додому.</p>
<p>ех, була б я самотня, почала б фліртувати, а так ну не змогла я :) правда сподіваюся, що знайшла собі ще одного друга, з яким на багато речей дивимося однаково. але життя покаже, до чого ми з ним сьогодні добалакаємося. :)</p>
]]></content:encoded>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Your primary market. Are you wasting your time with some of your doctors?]]></title>
<link>http://drugreptime.wordpress.com/2007/12/02/are-you-wasting-your-time-with-some-of-them/</link>
<pubDate>Sun, 02 Dec 2007 22:44:00 +0000</pubDate>
<dc:creator>Doctor Max</dc:creator>
<guid>http://drugreptime.wordpress.com/2007/12/02/are-you-wasting-your-time-with-some-of-them/</guid>
<description><![CDATA[I am sure that thought occurred to you. In short, my opinion is &#8220;YES&#8221;.
We talked about g]]></description>
<content:encoded><![CDATA[<p>I am sure that thought occurred to you. In short, my opinion is "YES".<br />
We talked about getting your doctors attention, but we never discussed "whose attention".<br />
You know better than me that with some of them you may be out 3 nights a week, feed them every sushi in the world, kiss their behinds , and yet at the end of the day all you get are a few tiny balls of constipated stool coming out with big time cramping and <span class="blsp-spelling-error">hemorrhoidal</span> bleeding. Yet, most of you persist. God bless you! You must truly like this emptying process. From business standpoint you are foolish. I submit to you that your absolute best client is the one who already uses your product. They are loyal to your product and to you. Your best bet is to get their attention to write more, to sell them your other stuff, and to involve them in "selling" your products to their office partners. If your <span class="blsp-spelling-error">DM</span> teaches you otherwise let her read this and yell at me.</p>
]]></content:encoded>
</item>

</channel>
</rss>
